<<
>>

49. Західна Евррпа,в X—XII — в.

Хрестоносні походи, котрі ми оглянули тут в звязку з їх з впливами на житє євро­пейського Сходу, були характеристичним показчиком нових течій і сил захід ньої Евраши. Не вважаючи на державне роздроблєнне і політичну безсильність, серед усобиць і замішань, ща характе­ризують її з кінцем X і потім в XI столїтю, в західній Евраші нарастали значні культурні й економічні сили, а з ними й су­спільна енергія.

Наитемшишг часи її історії були пройдені · без­поворотно. Серед вічних війн і усобиць, які наповняють її по­літичну історію по розкладі й упадку Еарлової монархії, нові течіґвсе таки пробивали шляхи новому житю. ⅛

Політичне роздробленне і упадок були справді великі. Одинокою сильною і одпощльпою державою в сім час’ була АнГлїя — шід датським, а шатім норманським воладїнпеч. Але вона жила своїм окремим житем, мало пливаючи на політичні відносини Евраши, сливе не мішаючи ся до них. Норманське завоюванне 1066 р. глибоко потрясло її внутрішні' відносини, її суспільний і пацIанальпиИ уклад, і внутрішнє формование в нових умовах завоювання і принесеного ним французького феодалізму наповняє житє АнГлії в другій половині XI і потім в XII віцї. "

Франція була клясичним краєм феодалізму, де він розвинув ся особлива скора, шовна і широка, шратачивши да решти останки старої монархії.

Королівська власть в руках останніх Каралїнгїв X віку упала до решти, їх володіння · на останку зійшли до двох мі­ських округів. З кінцем X в. королівський титул закріпив ся за дюком (герцоГом) паризьким, або як він називав ся — фран­цузьким, ГуГа Капетом, що володів землями ша середній Сен’ (Іль де-Франс) і ша ’ Льоарі (Орлеан). Але ся нова династія довго, протягам всього XI і навіть ХП віку не мала ніякого впливу й значіння поза тісними межами свого володіння. Всю свою енергію вона звертала на те, щоб забезпечити ' королів­ську власть свому потомству, скупляла помалу поблизькі замки та боронила ся від сусідніх дюків.

Тільки що з королівським титулом, а фактична сї КапетінГи зіставали ся все дюками фран­цузькими ; їх королівська власть була зовсім не реальною і

∙∙ ∙∙ ¢9 ∙∙ ∙∙ ∙∙ ·«

вони не брали ніякої участи й ніякої ролі в голосних подіях, що наповняли жити Франції XI—XII вв.: в завоюванню Анґлїї й полудневої Італії, або в хоесmоноснзх походах. Дюки нор­мандський, бурґундський, новітанський, ґраф тулюзькиН грали далеко оолосшишо ролю в сучаснім політичнім і культурнім житю.

Піренейський півостров весь сей час зіставнв ся ареною завзятої, неустанної боротьби північних християнських державок — з котрих потім виростають корошвства Португалія, Еа- стшя й Араґон, з мавританськими державами. Перші здобутки християнських завойовників були страчені в XI о., коли ні святу війну з невірними в поміч Кордовському калїфатови наплили оду- шевлені куволмaнським завзятим дружини Альморавідів з Африки. Але в XII в. се мусулманськи завзяте погасло, Кордоβсекии калїфат розбив ся на дрібні князівства, і панованне християн почало знову поширюватись на полудні. В початком ХІП в. Мнврам задано рішучі удари і за ними зістало ся тільки по-* лудневе побереже Іспанії (Ґринада).

Італія з упадком Еарлової імперії розбила ся на безко­нечний ^)яд більших і меньших політичних тіл. В полудневій Італії на руїнах βізантіИськиXі леонґоΡардсьоих, араРських і • .· · ■__ ∙∙ ^vτ^τ

імперських володінь кінець кінцем в середині XI в., як ми знаємо, орIннlзоβαло ся силени норманське королівство — під пннованнвм офранцужених лицарів Нормандії. Центр півострова енИняли'’'вoлодїння папського поисmолу. Далї на північ — маса дрібних володінь ріжних ґрафів, маркТрнфів і дуків, що своїм еβирхникок признавали королів з Еарловдї династії (з ріжних побічних ліній її), а властиво були самостійними володарями.

Між ними поволі завойовують собі самоуправу і самостій­ність міські громади — республики.

На перший плян висту­пають насамперед морські торговельні міста. — Венеція (ра­нішнє залежна від східньої імперії); Генуя й Піза, за ними такі подальші громади як Мілян, Фльоринція, Сіина.

Нарешті Німеччина, відокремивши ся в середин! IX в. від вахlДньоїі романізованої половини Еарлової монархії, розпадаеть ся в другій· половині тогож столїтя на велике множество світ­ських і дуговних (єпископських і монастирських) володінь. Вони залежали почасти безпосередньо від імператора (чи короля), по

части від Иільщих племінних князів — герцогів, що відновили ся знову з упадком Карлової системи. Були то герцоГи бавар­ський, швабський, франконський, саксонський. Пятий був герцоГ льотарінґськші: так прозвані були землі на правім бацї Рену па імени свого володаря, Кардового внука Льотаря.

Після того як німецька лінія КаролїнГів вимерла (з по­чатком X в.), на королівства вибирали котрогось з тих гер­цогів- Звичайна вибирали ся вони дїдична — син наступав шо батьку з котроїсь герцаГськоі лїнїї, паки вона не вимирала. Так протягам столітя в X в. вибирали ся на королівство герцоГи саксонські, потім, в XI в. герцоГи франконські, в ХП в. гер­цоги швабські, або так звані Гогенштауфени. Каролївський’титул приносив їм певні права зверхносте — права судити князів, ·· · ·

покликати їх в шахід, і разпоряджати виморочними ленами — обсаджувати їх своїми свояками і прихильниками. Се давало змогу деяким з сих королів в сприятливих обставинах, при здібностях і таланї здобувати великі впливи, ставити собі ве­ликі завдання, хач — фактичним валадїнпєч їх зіставало ся тільки їх дїдичне, власне герцаГство.

Такі були сї зверхні’ обставини, в яких ррзвивають ся ша- рости нового ’ житя.

<< | >>
Источник: Михайло Грушевсъкий. Всесвітря історія. Приладжена до програми вищих початкових шкіл і низших клас шкіл сепедних Київ 1920 р. Друкарня J. N. Vej,nay. Wien, Canisinsgasse 8 - 10. 1920

Еще по теме 49. Західна Евррпа,в X—XII — в.:

  1. КОНСТИТУЦИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 1994 ГОДА,
  2. *В соответствии со статьей 1 Закона Республики Беларусь «О порядке вступления в силу Конституции Республики Беларусь» вступила в силу со дня ее опубликования.
  3. РАЗДЕЛ І ОСНОВЫ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ
  4. Статья 1. Республика Беларусь - унитарное демократическое социальное правовое государство.
  5. Статья 2. Человек, его права, свободы и гарантии их реализации являются высшей ценностью и целью общества и государства.
  6. Статья 3. Единственным источником государственной власти и носителем суверенитета в Республике Беларусь является народ.
  7. Статья 4. Демократия в Республике Беларусь осуществляется на основе многообразия политических институтов, идеологий и мнений.
  8. Статья 5. Политические партии, другие общественные объединения, действуя в рамках Конституции и законов Республики Беларусь, содействуют выявлению и выражению политической воли граждан, участвуют в выборах.
  9. Статья 6. Государственная власть в Республике Беларусь осуществляется на основе разделения ее на законодательную, исполнительную и судебную.
  10. Статья 7. В Республике Беларусь устанавливается принцип верховенства права.
  11. Статья 8. Республика Беларусь признает приоритет общепризнанных принципов международного права и обеспечивает соответствие им законодательства.
  12. Статья 9. Территория Республики Беларусь является естественным условием существования и пространственным пределом самоопределения народа, основой его благосостояния и суверенитета Республики Беларусь.
  13. Статья 10. Гражданину Республики Беларусь гарантируется защита и покровительство государства как на территории Беларуси, так и за ее пределами.