<<
>>

42. Середньовічне жите на заході'.

Як сказано, при ріжних відмінах, залежних від того, аαвкілеки сильна булат римська спадщина і як ставили ся до римського елементу Ґеоканцї'ЗавоИовнзки — чи старали ся можливо збли­зити ся з ним (як Остґоти), чи трактували його як елемент низший і негідний для себе (як ЛьоаΓобαрдз) — все таки було багато спільного в ок.іадї і розвитку тих Германських держав і народів, що оселяли ся і порядкували ся на старім римськім ґрунті.

Скрізь римські часи полишили по собі не тільки певні культурні засоби в видї доріг, мостів, водо∏ооводіBі укріплень, публичних будівель, але й певні форми громадського й еконо­мічного житя — як городи з їх устроєм, церкву з її органами і властями, великі маетности з їх господарською орґанїзаціею, і т. п. Людність місцева, виросши в формах і нормах рим-

ськога житя, далї жила традиціями римського устрою і права. Ґерчапські королі’ й старшини, розумієть ся, не збороняли їм сього; подекуди нове, Германське правЕтпльство заважувало ся навіть зібрати й списати галов∏їИші основи сього римського, права на дальший ужиток, щоб воно не варушувалось.

їх першим дїлам була економічно забезпечити своє пле­мя — його свобідних членів і старшину — аристократію. Для' того звичайно відбирала ся частина земель від тубильно’ люд­

. *···«» ·

ности і з того і з давшпших державних маєтків, що перехо­дили в розпоряджень нового Германського короля, роздавали · ·· ______ «· ⅞J «· о f ся землї своїй старшини й людям. '

Далі треба · було визначити їм привілегїовапн становище! супроти місцевої людности — особливо людям, які були близ- шаю опорою нового Германського правління — близшим това­ришам, служебникам і дворянам короля. До сього головно й служили записи нового, Германського ирава. Роблені на ли­хій латинській мові під вааваю „законаб (Іех) тога чи иньшага народу, вони визначали особлива тяжкі кари за обиду сих при- вIлеґiовапих.

Головним же завданим нової власти була орГанїзація во­єнних сил, в яких перше місце займала Германська свабідна людність. Періодичні збори аружнога племени перед лицем короля мали служити ревізією воєнної справнасти його та да­вали змогу контролювати й права, яке с’ ваєппослужебпI люде мали за свою воєнну службу. y _

Але де далї все більш заникали культурна і економічні підвалини, передані римською добою, на яких спочивала будова сих Германських держав. Не кажучи про страшенне знищеннє, задаване крівавими усобицями і війнами сеї суворої, воєвчичої доби, — вигасали самі джерела культури і добробуту. Згивула 'торговля, упадали міста, гинув промисел серед загального убо­жіння., У, по части VI віки ще могли живити ся римською спадщиною, VII і по части VIII, як ми вже бачили, було часами повного виродження й незвичайного здичіння зах^і^^о- європейського житя.

Вироджували ся також і Германські елементи нових дер­жав. Ґерманська людність не витримувала воєнного тягару, що

шадав на неї через сї неустанні війни. Зібрати військо для походу і утримати його ставало все тяжіле. Верстви свобідних Ґерчапцїв, що мали давати головний коптiнГепт, все маліли. Свобідні тратили свої маєтки, не витримуючи сих тягарів, і переходили в півсчабідпий стан: попадали за довги в за­лежність від богатих власників та монастирів, або добровільно переходили під їх власть, щоб тільки збутись. обовязків, які лежали на свобідних. ч

Королям все більше приходилось опиратись у всїм на своїх „вассів“ або „васалїв“, себто людей, які піддавали ся в їх власть, службу і опіку, а яким вони давали ріжні доходи з абовязком певної служби—так звані бенефіції (се значить властиво—добродійства). Найчастїйше вони давали їм для про­житку землю, часом доходи з людности, з мита, з якого небудь промислу. Таких же васалїв, для своє’ служби, заводили собі й багатші властителі й васалї: на них теж опирала ся їх сила і значінне, Гарантія їх незалежноста і права. <

От у сїм лежали початки середньовічного феодалізму (феод— пIз∏їйша назва для тога, що ранїйше називало ся бенефіцією, або німецькою назвою—леном).

Але перше н’ж сЄй навий устрій вповні розвинув ся, великий реформатор середньовічного житя Карла Великий по­пробував ще відродити старі підстави Германських держав— вагальне військо свобідних, що мало збирати ся на майські збори на воєнну контролю, а заразом на потвердженне важ- н’йших постанов, предложених імператором. В осени відбував ся з’зд правителів і єпископів— імператор приймав їх справо- здания, рішав трудні питання з їх практики, виробляв поста­нови (закони), з яких важнїйші вносились потім на весняні, загальні збори. Щоб зміцнити власть короля (імператора), Карла усунув всякі власти, незалежні від йога іменоваша (напр. племінних герцогів), завів скрізь своїх управителів— Графів (соїліЇев, відти французьке сашіе),. Щоб обмежити їх

• ·· « · .. самоволю, завів участь громади в суді, й контролю адміні­страції згори, через своїх „господарських післанцїв“. Прило­жив також старання для управи-ильнення державного господар­ства—королівських маєтків.

Але ся реформі і весь сей порядок держались тільки зелїзною енергією Карла Великого, і вже при кіндї свого панування мусїв він бачити, як все тяжіле оіертаеть ся спо­ряджена ннм державна машина, а по його емерти—пішов далї процес роскладу тою дорогою, якою йшов перед ним.

Управителі областей—-всякі ґріфи, маркґрафи, ляндґрафи і т. д, поробИли ся дїдичними володарями своїх округів і слу­хали ся короля (чи імператора) постільки, поскільки він міг виявити фактичну силу і власть. Всенародне військо вийшло з уживання, і король міг рахувати' тільки на своїх васалїв, звязіних з ним, як своїм сенїорок, вїсаоьнзм оровязкок зі даний феод. Державний .звязок заступаоть ся тепер звязком

____________________ «« __________ · _ ·· ·

ваваоеноl оковЗі і держава поволі пєрєміняить ся в сзстеко феодів: ні горі король, під ним герцоґи, ґрафи й иньші воло­дарі, які вважають його своїм сенїороKі а себе його васалями, і мають цід собою ' знов своїх васілїв, які не вважають себе вже нїчим звязаникз з королем, а тільки з своїм Pозnовврднїк сенІорок, від которого мають свій феод.

І сї ваїаої також можуть мати ще своїх васалїв.

При тім маєтносїи всіх значнїйших власників і держа- телїв, духовних і свстльнои, звииаїйн бувають увільнеш від - всякої державної вдалій. Вони маютю вес ппрів держави су­проти своїх підданих, а самі відповідають тільки перед судом своїх „перів“, „собі рівних ∙ V себто васалїв того самого сенюра. Держава розбзваете ся таким чином на величезну мозаіку · більших і меньших маєтків-державок, звязаних тільки системою васаоензх оровязків, а й ті кождий може своРідно зложити з собе, зрікши ся одержаного феоду. ’

Голова сеї дертав и, король чиімператор, часом бував· меньш сильним, чии дедекот з йойо оβавнів, бр pоозпсряжї тільки силами своєї безпосередньої области—своїх іезпосеред- ніх вїсалїв. В другого Року—наслідком того, що всяка дер­жавна власть заникла, було незвичайне.. поневоленне низших верств людности, відданих вповнї на волю їх дїдичі — помі- шика, шукати на нього бо якої нерудь управи і помочи нема де, нема у кого. .

Сей феодальний устрій, котрого елементи стрічають ся дуже часто в ріжиих державних організаціях, являеть ся особ­ливо характеристичним для Західньої Европи X—XIII, а най­більше XI—XII віків. Він наложив незгладиму печать на все

• е · „ · о

західньо-европейське жите і в 'значній части також на сла- вянське.

<< | >>
Источник: Михайло Грушевсъкий. Всесвітря історія. Приладжена до програми вищих початкових шкіл і низших клас шкіл сепедних Київ 1920 р. Друкарня J. N. Vej,nay. Wien, Canisinsgasse 8 - 10. 1920

Еще по теме 42. Середньовічне жите на заході'.:

  1. КОНСТИТУЦИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 1994 ГОДА,
  2. *В соответствии со статьей 1 Закона Республики Беларусь «О порядке вступления в силу Конституции Республики Беларусь» вступила в силу со дня ее опубликования.
  3. РАЗДЕЛ І ОСНОВЫ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ
  4. Статья 1. Республика Беларусь - унитарное демократическое социальное правовое государство.
  5. Статья 2. Человек, его права, свободы и гарантии их реализации являются высшей ценностью и целью общества и государства.
  6. Статья 3. Единственным источником государственной власти и носителем суверенитета в Республике Беларусь является народ.
  7. Статья 4. Демократия в Республике Беларусь осуществляется на основе многообразия политических институтов, идеологий и мнений.
  8. Статья 5. Политические партии, другие общественные объединения, действуя в рамках Конституции и законов Республики Беларусь, содействуют выявлению и выражению политической воли граждан, участвуют в выборах.
  9. Статья 6. Государственная власть в Республике Беларусь осуществляется на основе разделения ее на законодательную, исполнительную и судебную.
  10. Статья 7. В Республике Беларусь устанавливается принцип верховенства права.
  11. Статья 8. Республика Беларусь признает приоритет общепризнанных принципов международного права и обеспечивает соответствие им законодательства.
  12. Статья 9. Территория Республики Беларусь является естественным условием существования и пространственным пределом самоопределения народа, основой его благосостояния и суверенитета Республики Беларусь.
  13. Статья 10. Гражданину Республики Беларусь гарантируется защита и покровительство государства как на территории Беларуси, так и за ее пределами.
  14. Статья 11. Иностранные граждане и лица без гражданства на территории Беларуси пользуются правами и свободами и исполняют обязанности наравне с гражданами Республики Беларусь,
  15. Статья 12. Республика Беларусь может предоставлять право убежища лицам, преследуемым в других государствах
  16. Статья 13. Собственность может быть государственной и частной.
  17. Статья 14. Государство регулирует отношения между социальными, национальными и другими общностями на основе принципов равенства перед законом, уважения их прав и интересов.