<<
>>

54. Середньовічна культура.

Зістаеть ся ще сказати про загальний культурний добуток, сеї доби. Ми знаємо вже три культурні области, чи світи середньовічної Евроши — світ

36.

Деревляне будівництво Готицької доби (Німеччина),

геле∏їCтичпа-вIзантIИськиИ (який захоплював также і передню Азію та східньо-африканське побереже, поки їх не покрила культура арабська), світ латинсько-Гернанський західньої Евроши, і світ арабський чи арабсько-персько-мавританський, що по­крив передню Азію, шічпIчпу Африку й захоплював також

в части й полудневу Евро^ — Іспанію і полудневу Італію. Погляньмо на них тепер по черії.

Спадщина античної культури переховувала ся' найбільш пильно і непохитно в візантійськім світі, як то було вже адмї- чено. Огонь античної творчостя, правда, згас і тут, але її впливи й ідеї &или. Вони були дуже сильно розмішані елемен­тами східнїми, завдяки східньому сірійсько-єгипетському елємен- тови, з його вавилонськими й єгипетськими традиціями, та впливами християнськими але і з старого жило ще Погато. Ві­зантійські книжники і лїтерати старанно студіювали твори ста­рого грецького і римського письменства. Юристи збирали і талкудали памятки старого римського права — на сій основі й далї йшла визначна робота закородарра. Але мисль працю­вала найбільше над розоо∏леррeм християнської догматики і моральної ' науки. Завзяті догматичні спори, з котрих нераз виникали страшні політичні перевороти, повстання, кріваві на- гінки, показують, як живо переймало ся громадянство' сими ідейними шуканнями. ·

Цвіла релігійна поезія, проповідь. Релігійні інтереси вза­галі опанували жите, відсунувши на другий плян иньші области духового житя. Церква заняла центральне місце. Маса ' людей виходила з житя в чернецтво, що розвинуло ся на Сході, в Єгиптї’ особливо, а далї опанувало й Европу, проповідуючи відреченнє від житя й його інтересів.

Науки природничі Пули закинені. Ослаб взагалї інтерес до реального житя й його справ. З мистецтва тримало ся на височині старих традицій особливо будівництво, також декоративна штука — мозаїка- малярство, книжна мінятюра. Високого розвитку дійшла фабрикація дорогих тканин, залотричих виробів, шкла і т. ин.

Арабська культура, як, ми знаємо вже, також в значній мірі війшла в античну спадщину. З особливою пошаною прий­няла вона здобутки фiльасофiчноϊ грецької мисли і результати природничих дослідів. Сухий і раціоналістичний склад араб­ської мисли, в противність візантійській, звертав її увагу в бік реального знання — математики, природничих наук і медицини. З арабських рук прийняла потім сї знання західня Европа. В арабськім перекладі, 8 толкованнями арабських учених —

• · ««о

мавританського і жидівського походження, вперше стала їй приступною фільософія АрГстотеля, йога льоГіка і метафізика. З арабського був зроблений в Іспанії навий переклад АрГсто- теля на латинське, т втн зробив ся потім підставою середньо­вічного мишлення, середньовічного світогляду на Заході. Іспа­нія і полуднева Італія буяй місцями стичности західнього світу, з культурою арабською, полуднева Італія також Г з культурою грецькою. Відти особливе значЕНне її в історїі західньої куль­тури в другій половині середпьочгча. _

Сьомий і восьмий віки, як ми вже знаємо, були найглу- хійшими часами з житю західньої Евроши. Міста, — сї огнища римської культури, цілком цїдушали. Жите церковне Г мона­стирське, що взяла на себе перехованне старої культури — огрубіла і здичіла серед неустанних усобиць · Германських дер­жав. Навіть богословське знанне держала ся тільки в нечи­сленних закутках, при галовнїйших єпископських катедрах, в деяких монастирях, де держала ся спеціяльна традиція — займати ся наукою. Коли бувала потреба вийти на світ з сво­їми богословськими поглядами, навіть папам приходила ся зви- няти ся перед Візантійцями, що у них нема таких тонких і глубоких богословів.

Великий реформатор середньовічного житя Карло Великий звернув увагу також Г на сю недостачу освіти.

Він громадив звідусіль учених людей да свого двору Г утворив щось в раді академії з них. Оден з сих учених, англійський монах Аль­куш, організував тут і школу, на взірець йоркськаї. В нїй учили „семи свабідних штук", поділених на низший відділ (трипум)· з трьох наук — граматики, реторики .і дїялектики, Г вищий (квадрЕвГум), з чотирьох — аритметики, Геометрії, му­зики й астрономії (в дуже скромних розмірах). Ся двірська шкала послужила потім взірцем для шкіл, які організували ся єпископами і абатами при катедральних церквах і монастирях.

Научанне мала сильна зазначений церковний характер. Учили головна краспачачпаго викладу гадок, зручности і обо­ротносте в релігійних дїспутах, гарної латинської мови Г стилю. (Латинська мова за весь середньовічний час зістала ся єдиною письменною, лїтературною м^вою на Заходу тільки в ріжних

„не серіозних* родах, призначених для ширших верств — в лі­тературі сатиричній, поетичній, народній, уживала ся народня мова). Реальних відомостей уділяло ся незвичайно мало. Та й то така школа призначена була для тісного кругу людей, які вибирали головно вищу духовну каоіеоа·

Познаки сильнішого духового зійтя починають ся з XI— ХП вв., разом з загальним зростом суспільних і економічних сил. Рух иомічаєть ся і в сфері релігійних ідей, в боротьбі церкви з світською властью, в появі ересей, против котрих виступала правовірна церква (правда, не тільки духовними засобами, а й зброєю хрестоносців і карами їрквїзіції — церковного суду,' що Заснаваєрь ся з початком XIII в.). Характерні, змагання до оновлення середньовічного монашества і церкви в появі жебрущих монахів, францісканів і домініканів. Духовенство не задаволяло народу, відірвалось від них, потонувши в' матеріяль- них клопотах; жебрущі монахи складали присягу Підности й не­устанної проповіди і священочас дїяльности між народом. За-

·· « · ··______________________________________________ v

вдяки тому справді стали незвичайно популярні: число їх зро­стає під кінець ХПІ в.

на сотнї тисяч.

Огнищами світської культури стають міста. Прикрашеннє міста роскішними будинками — катедральною церквою, палатою

• · · __________________________________ ‘______________

міської ради і т. ин., і всякими творами мистецтва стає пунк­том чести для міської громади і її аристократичних радів. Будівництво оозвидаерь ся развочаИна, архитектура виходить на велику висоту. В хоесраросра епоху вона переходить з рук духовенства в руки світських товариств камінярських (муляр- , ських). З романського стилю, опертого на римських традиціях, ' розвивае^ ся новий ґотицький стиль, вповні оригінальний, ви­сокої артистичної вартости.

Починаєть ся він з північної Франції ев ХП в. і найви­щого розцвіту доходить у Франції ж, що зістаєть ся класичною країною Готики. В ХПІ віцї поширюєть ся в Італії, Іспанії і особливо в Німеччині· в XIV—XV вв. Прийнявши від ро­манського стилю схему церковної базшки, "він дає йому зовсім новий вигляд за помічю стр^чатої (гостроверхої) арки: ся гостроверха арка зміняє пропорції Пудови, дигоняючи її в гору й надає їй зовсім нового характеру. Бічні підпори, широко

уживані, дають змоги робити в мурах великі отвори, великі вікна, які зміняють зовсім внутрішнїй вигляд церкви. В звязку V ··· 49

з сим розвиваеть новий вид декорації, характеристичний для сього стилю — малярство зі шкла. Використовуючи свобідні площі мурів для величезних вікон, будівничий заповняє їх ком­позиціями (фігурами і сценами), зложеними з кусників шкла ріжного кольору, вправленого в металїчні рамцї.. Широко вжи- ваеть ся в початку як декоративна штука, також скульптура і ще трохи. иїзрїйше — малярство фрескове, настійне. Ґеніяль- ний фльаоертиИськой архитектор-скульптор і маляр Джото від­криває собою нову епоху в малярстві в початках XIV в.

Хоесторасра епоха широко розсунувши рамки середньовіч­ного світогляду, зробила переворот і в шкільній наущ. В XII віцї завязують ся нові школи вищого спеnіяньраго типу, завязки пізнїиших університетів, Особливо славила ся юридична школа Больарії, медична школа в Салєрш (в полудневій Італії), школа фільософії і Погословія в Парижі.

В 1200 р. паризька школа, т. зв. Сорбонна, дістає свою університетську організацію, яка стала взірцем для инших університетів. Вона стає огнищем схолясричнога Погословія, що розвиваеть ся на підставах арісто- телевої фильософії. Оперта на ній система Томи Аквінського, богослова середини XIII в., від того часу стає підставою науки католицької церкви. Натомість вихованець оксфордського уні­верситету Рожер Бекон в тім же часї кладе підстави досвідного, природного звання.

Лицарська поезія і проза дають завязки нової, світської поезії на народній мові. Огнищем її Пула особливо полуднева Франція. Але найбільший поет — що стоїть уже на порозї нової доби, -хоч весь живе ще в зеоедрьовїчрих понятях (він виступає горячим прихильником ідей імперії против папства) зявляеть ся в північній Італії. Се Данте, Фльоpерmинeць-вогра- нець, що писав при кінцї ХШ і в початках ХІУ в.

Західноєвропейська культура виходила з своєї середньо­вічної темноти. Се було тим важйїйше, що в тім часі догорали вже огнища старої греко-римської культури на Сходї в Візантії, згаснючи під новим потоком середньоазійських орд.

<< | >>
Источник: Михайло Грушевсъкий. Всесвітря історія. Приладжена до програми вищих початкових шкіл і низших клас шкіл сепедних Київ 1920 р. Друкарня J. N. Vej,nay. Wien, Canisinsgasse 8 - 10. 1920

Еще по теме 54. Середньовічна культура.:

  1. КАБЫЛИНСКИИ Борис Васильевич. КУЛЬТУР-ФИЛОСОФСКИЕ ОСНОВАНИЯ ЭПИСТЕМОЛОГИИ КОНФЛИКТА. Диссертация. СПбГУ., 2015
  2. Крамер Александр Юрьевич. КОНЦЕРТНЫЙ ЗАЛ В ЕВРОПЕЙСКОЙ И ОТЕЧЕСТВЕННОЙ КУЛЬТУРЕ. Диссертация на соискание ученой степени кандидата культурологи., 2015
  3. ШЕСТЕРИКОВА ОЛЬГА АВЕНИРОВНА. ТРАНСФОРМАЦИЯ МЕДИЦИНСКОГО ДИСКУРСА В СОВРЕМЕННОЙ ЕВРОПЕЙСКОЙ КУЛЬТУРЕ. Диссертация, СПбГУ., 2014
  4. Извеков Аркадий Игоревич. ИНТРОЕКЦИЯ ПРОТИВОРЕЧИЙ КРИЗИСА КУЛЬТУРЫ В СТРУКТУРУ ЛИЧНОСТИ. Диссертация, 2015
  5. Панкратова Лилия Сергеевна. ФОРМИРОВАНИЕ СЕКСУАЛЬНОЙ КУЛЬТУРЫ МОЛОДЕЖИ В СОВРЕМЕННОМ РОССИЙСКОМ ОБЩЕСТВЕ. Диссертация. СПбГУ,, 2015
  6. Наймушина Анна Николаевна. Диффузия культуры как предмет социально-философского исследования (на примере диффузии Анимэ в России). Диссертация. ИГТУ им. М.Т. Калашникова, 2015
  7. Статья 51. Каждый имеет право на участие в культурной жизни.
  8. Статья 15. Государство ответственно за сохранение историко-культурного и духовного наследия,
  9. Гигаури Давид Ираклиевич. ПОЛИТИЧЕСКИЙ МИФ И РИТУАЛ В СТРУКТУРЕ СОВРЕМЕННОЙ СИМВОЛИЧЕСКОЙ ПОЛИТИКИ. Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук, 2016
  10. ПАНКИНА Марина Владимировна. ФЕНОМЕН ЭКОЛОГИЧЕСКОГО ДИЗАЙНА: КУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ. Диссертация на соискание ученой степени доктора культурологии, 2016
  11. Статья 45. Гражданам Республики Беларусь гарантируется право на охрану здоровья, включая бесплатное лечение в государственных учреждениях здравоохранения.
  12. Векшина Наталия Михайловна. МИССИОНЕРСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ РУССКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ В СИБИРИ И НА ДАЛЬНЕМ ВОСТОКЕ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XIX В. Диссертация. СПбГУ., 2014
  13. Статья 107. Правительство Республики Беларусь:
  14. Статья 97. Палата представителей:
  15. КОНСТИТУЦИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 1994 ГОДА,
  16. *В соответствии со статьей 1 Закона Республики Беларусь «О порядке вступления в силу Конституции Республики Беларусь» вступила в силу со дня ее опубликования.
  17. РАЗДЕЛ І ОСНОВЫ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ