<<
>>

45. Роздїл цєрков.

Рівні гЖ∏тви, ави кпроі була у нас отеє мова, як нагінки від ікононоборцїв, як конкуренція латин­ських і грецьких місіонерів в славяньких землях обгострили ~~ - · ’ · ' ·

старе наїруженнє, яке від давна вже існувало між вищою ерархіею грецькою і римською.

Підклад до того давав старий под’л імперії на частину латинську і ге:іеиїстичну. Після того як західня імперія впала, затоплена германськими народами, в грецьких кругах стали дивити ся на латинські краї, як на краї, варварські, на західне духовенство, як* на грубих неуків — бо таки справді.’ з · погляду загального культурного і бого­словського нідготовання західня ерархія стояла звачно низше від грецької, се вона сама признавала. З другого боку,/з того часу, як східня імперія скинула з себе останню римську по­волоку і набрала вповні грецького характеру, для заходу вона стала вповні* чужа всім своїм духом і складом, і такими-ж чужими дня східньаї інтелігенції -стали краї західні. Цікаво наприклад подивити ся в „ бібліотеку “ Фотііі,, де сей Грек, оден з найбільше освічених, _ записував короткий зміст пере­читаних книг: все се тільки книги грецькі; найбільш очитаний Грек книголюбець уже не заглядав більше до латинських книг. Се дуже характеристичне для зрозуміння тодішнього духового відчуження обох колишніх частин імперії.

Духово відчужившись, візантійське правительство тим прикрійше давало відчувати свою тяжку руку, силоміць змушу­ючи до своїх доГматичних формул, мішаючись до місцевих справ, там де могло, і тяжко, нелюдсько караючи за непослух, де спромогалось до того.

Але що зносила ерархія римська імператорам — поки не постаралась мати свого, — того рішучо не хотіла терпіти східнім патріярхач. Здавна римські єпископи привикли вважати себе першими між усіма єпископами заходу і сходу, і такими признавали їх в церкві справді, як єпископів столичного міста, римської христянської громади, з котрою звязувались такі шановні й славні спомини.

Тим часом царгородські пагрIярхи, як єпископи „Нового Риму44, нової столищ'й цісарської ре-

зіденції, стали претендувати на перше місце в церкві й прий­няли титул „ вселенських“ паmрlяохв. На се пали нїяк но го­дились і обстоювали своє першенство. ,

Дуже послужила їх псваії справа lксноPсосека. Супроти того, що даогсрсдсеkі патріярхи, ставлені цїварями-іконсрср-

32. ВїеннтіИсекн мінятурн. Днвид пророк.

/

дями, підтримували іконоборство, монаша іконопоклонна партія висувала авторитет пап, противників іконоборства. Підносила їх повагу як верховних судИв в доґматичних справах, як голов церкви. Саме правзтелесmβо дарг’ородське, рахуючи ся з полі­тичними впливами піп в Італії й на заході, готово було робити

всякі уступки їм в питанню про першенство, щоб не доводити да розриву. Але серед грецьких патріотів такі претенсії’ пап .. · о · і ∙ ∙ ∙ V · · «· еа на · верховне становище в цілій церкві, західній і східній, ви­кликали роздражненне і опозілію.

Справа потім обгострилась, коли в Сербії, Болгарії, Моравн стрілись грецькі і латинські місіонарі, і між ними почались сварки і докори в ,неправочIрносги. Патріархом царгородським був тодї згаданий’ Фотій, · Людина дуже освічена, але світська, військова (він служив'' в прибічній цїсарській ^Гвардії), він був поставлений не дуже правильно на патріарха. Його попередника, загально шанованого патріарха „ Ігнатія, ц’сар скинув., за те, що той виступав против його нехристиянського житя, і на місце йога висвячено в кілька день Фотія. кнаппне звернулись до папи, як до. найвищого судії, й папа дійсна признав поста- влеп∏G Фотія неправильним, жадав ·. йога · в^тавлення, а заразом! жадав, щоб відкликано грецьких мшонарів з славянських земель, щоб вони не перебігали дороги мiсiонарач латинським. На часи Фотія припала особлива жива діяльність сих місіа^арів —в Бол­гарії, взагалі на Балканських краях, також на Моравію на Руси.

І тут н’ Фотій, н’ грецьке духовенство не хотіло вступатись перед папами, і правительство, хоч готове було пожертвувати особою Фатія (він таки був відставлений на якийсь час, потім привернений, і знав відставлений — так і вмер в монастирі), в справі місій не хотїла уступати, ба тут зачіплені були полі­тичні інтереси імперії — особливо її впливи на Болгарію.

Против папських прнтепсIй Фотій висунув обвинувачення римсько’ церкви в неправов^ос^. Вперше зібрана всї ті ріж- ницї, в котрих римська церква одійшла від старого християн­ською. віроучення й церковних порядків і в 867 р. проголо­шено, як доказ неправовIрносги римсько’ церкви. На першім місцї стаяло тут так зване Гіііощіе, „і від Сш^^а, додаток до символа віри, ща Дух Святий сходить від Отця і Сина, як то приймала римська церква. Далї вже меншиі ріжницї, як уживанне при євхаристії аплатків замість квашеного хл’ба, піст в суботу, і таке иньпіе.

Римська церква, ща так пишалась своєю правовірностю, була дуже вражена сими закидами, ща були підняті грецьким

духовенством. Хіч Фотія було кінець кінцем відсунено, як я вже сказав, але сї обвинувачення, і те, що в справі про- повіди між Славянами цaоооосдськзи' патріярхат днлї стояв твердо на своїй позіції, но вигладили сього розлому між обома церквами. Напруженне тягло ся далї, і нарешті в 1054 р. рийто до відкритого розриву між еіхідньою й східньою яровою. Папські висланці’ проголосили в Цαроородї, що папа роклинне й відкидає па^ярха з усїми хто його слухає, патр^х з своїм собором оповістив своїх вірних, - щоб вони лльше не входили в нїяоу ролЬИйну спїленївть з членами римської церкви. ,

ч ’

Таким чином християнська Европа, вже перед тим з куль­турного погляду доволі різко поділена ні частини греідру і латинську, на сфери впливів культури, ...BізнатоисеооI и рим­ської, тепер поділилась і з релπїйнооо погляду на грецько* право­славну і латзнсько-оатооицько. Тим ще більше поглибила ся прірві, що їх ділила. Але тим часом як романські й ґерманські народи в цГі

<< | >>
Источник: Михайло Грушевсъкий. Всесвітря історія. Приладжена до програми вищих початкових шкіл і низших клас шкіл сепедних Київ 1920 р. Друкарня J. N. Vej,nay. Wien, Canisinsgasse 8 - 10. 1920

Еще по теме 45. Роздїл цєрков.:

  1. КОНСТИТУЦИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 1994 ГОДА,
  2. *В соответствии со статьей 1 Закона Республики Беларусь «О порядке вступления в силу Конституции Республики Беларусь» вступила в силу со дня ее опубликования.
  3. РАЗДЕЛ І ОСНОВЫ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ
  4. Статья 1. Республика Беларусь - унитарное демократическое социальное правовое государство.
  5. Статья 2. Человек, его права, свободы и гарантии их реализации являются высшей ценностью и целью общества и государства.
  6. Статья 3. Единственным источником государственной власти и носителем суверенитета в Республике Беларусь является народ.
  7. Статья 4. Демократия в Республике Беларусь осуществляется на основе многообразия политических институтов, идеологий и мнений.
  8. Статья 5. Политические партии, другие общественные объединения, действуя в рамках Конституции и законов Республики Беларусь, содействуют выявлению и выражению политической воли граждан, участвуют в выборах.
  9. Статья 6. Государственная власть в Республике Беларусь осуществляется на основе разделения ее на законодательную, исполнительную и судебную.
  10. Статья 7. В Республике Беларусь устанавливается принцип верховенства права.
  11. Статья 8. Республика Беларусь признает приоритет общепризнанных принципов международного права и обеспечивает соответствие им законодательства.
  12. Статья 9. Территория Республики Беларусь является естественным условием существования и пространственным пределом самоопределения народа, основой его благосостояния и суверенитета Республики Беларусь.
  13. Статья 10. Гражданину Республики Беларусь гарантируется защита и покровительство государства как на территории Беларуси, так и за ее пределами.
  14. Статья 11. Иностранные граждане и лица без гражданства на территории Беларуси пользуются правами и свободами и исполняют обязанности наравне с гражданами Республики Беларусь,