<<
>>

Релігійні уявлення.

В духовній культурі ранньородової общини від самого початку існували й розвивалися елементи раціонального світогляду. Проте в цілому такі елементи були ще дуже не­значні: острівці знання губилися в морі незнання.

Тим часом люди в родовій общині, на противагу людям праобщини, вже досягли такого ступеня розвитку інтелекту, коли з'явилася по­треба пояснити все, що їм доводилося спостерігати, зокрема й те, що лишалося незрозумілим, змушувало відчувати своє безсилля. Тому поряд з раціональним світоглядом виникла ре­лігія, фантастичні уявлення про природу, зумовлені безсиллям "людини в боротьбі з природою". Мова тут, зрозуміло, не про абсолютне безсилля, бо в цьому разі не було б самої первісної людини, яка виділилася з тваринного світу, а про відносно ще дуже низький рівень пізнання й підкорення природи.

Головною особливістю хибного світогляду членів ранньородової общини було те, що вони ще не виділяли себе з навколишнього природного середовища. Кормова територія, її

тварини, рослинні й мінеральні багатства, стихійні сили, що діяли на ній, і людська група, яка жила тут, - все це мислилося як єдине ціле, де люди були тотожні з природою. Природі приписували людські властивості аж до кровно-спорідненої організації та дуалістичного поділу на дві взаємошлюбні половини; людям - властивості природи аж до відтворення її стихійних явищ. Ця специфіка первісної релігії позначилася на всіх ранніх видах фантастичних уявлень: тотемізмі, анімізмі, фетишизмі, магії.

Тотемізм, що особливо повно зберігся в аборигенів Австралії, - це віра в існування тісного зв'язку між якоюсь родовою групою та її тотемом - певним видом тварин, рідше рослин, ще рідше інших речей або явищ природи. Рід мав ім'я свого тотема, наприклад кенгуру або цибулини, і вірив, що по­ходить від спільних предків, кровно споріднений з ним. Тотемові не поклонялися, але вважали його "батьком", "старшим братом" тощо, який допомагає людям цього роду.

Люди, з свого боку, не повинні були вбивати свій тотем, завдавати йому якоїсь шкоди, споживати його. У кожного роду був свій священний центр, з яким пов'язувалися перекази про тотемічних предків і залишені ними "дитячі зародки", що дають початок новому життю; тут зберігалися тотемічні реліквії й виконувалися різні тотемічні обряди. В цілому тотемізм був своєрідним ідеологічним відображенням зв'язку роду з його природним середовищем, зв'язку, усвідомлюваного в єдино зрозумілій у той час формі кровного споріднення.

Анімізм - віра в надприродні істоти, що містяться в яких- небудь тілах (душі) або діють самостійно (духи). Англійський етнограф Е. Тайлор висунув так звану анімістичну теорію по­ходження релігії, згідно з якою віра в нематеріальні душі і духів була найдавнішим видом релігійних уявлень, що виникли в свідомості "філософуючого дикуна", коли він пробував по­яснити такі явища, як сон, непритомність, смерть. Насправді, такі вірування не могли бути вихідним видом релігії, бо уявлення про нематеріальне передбачає певний розвиток абстрактного мислення. Але якісь зародки анімістичних вірувань у формі невиразного одухотворення природи безпереч­но з'явилися вже за найбільш ранніх часів існування родового ладу. В тасманійців, австралійців, вогнеземельців та інших найпримітивніших народів були неясні уявлення про душі

живих і померлих людей, про лихих чи добрих духів, що їх звичайно уявляли як фізичні істоти, до яких можна доторк­нутися. Можливо, що з цими уявленнями були якось пов'язані й ранні форми шанування матерів-охоронниць вогнища, засвідчені знахідками вже згадуваних пізньопалеолітичних жіночих статуеток.

Фетишизм - віра в надприродні властивості неодухотворених предметів, наприклад певних знарядь праці, ужиткових речей, дерев, каменів, печер, а пізніше й спеціально виготовлених культових предметів. Існує думка (Ю.П. Францев та ін.), що найпростіший фетишизм, який полягав у наділенні певних предметів найближчого оточення поряд із звичайними також і чудодійними властивостями, міг бути початковою формою релігії. Так, фетишем міг стати особливо добутливий спис або родюче дерево, які наситили людей після багатьох днів голодування.

Проте перевірити правдивість цієї теорії важко: хоч елементи фетишизму. широко відомі серед відсталих племен, вони переплітаються тут з елементами. тотемізму, анімізму та інших релігійних уявлень.

Магія - віра в здатність людини особливим чином впливати на інших людей, тварин, рослини, явища природи. Не розуміючи справжнього взаємозв'язку певних фактів та явищ, хибно тлумачачи випадкові збіги, первісна людина гадала, що за допомогою особливих дій та слів можна викликати дощ або здіймати вітер, забезпечувати успіх полювання або збирання, допомагати або шкодити людям. Дуже поширилася, зокрема, виробнича, або промислова, магія: це, наприклад,"танець кенгуру" в австралійців, під час якого одні виконавці зображували цих тварин, а інші вдавали, що вбивають їх списами. На думку деяких учених, практика промислової магії археологічне засвідчується знаками ран, що часто трапляються на пізньопалеолі-тичних малюнках та скульптурах тварин. Рано розвинулися й інші основні види магії: шкідлива - заподіяння "причини" ворогові, охоронна - запобігання цій причині, лікувальна-чаклунське, лікування ран та хвороб.

Отже, вже в найбільш ранніх видах релігії були початки не лише фантастичних уявлень - віри, а й священнодіянь - культової практики. Вона довго не становила таємниці: здійснення релігійних церемоній було доступне всім. Та з розвитком вірувань і ускладненням культу виконання його

вимагало певних "знань", "уміння", досвідченості. Найважливіші культові дії почали виконувати старійшини (наприклад, у сеноїв), а потім і особливі спеціалісти (у вогнеземельців, семангів та ін.). Як показують міфи австралійців і звичаї ряду інших племен, такими спеціалістами спочатку були переважно жінки.

Релігія відігравала дуже велику роль у житті родової общини. Як уже згадувалося, визначний французький етнограф Л. Леві-Брюль, вивчаючи духовну культуру відсталих племен, навіть прийшов до висновку, що колективні уявлення первісних людей були цілком ірраціональними, містичними, релігійними.

Це, звичайно, неправильно, бо коли б найдавніше людство ке­рувалося хибними уявленнями, воно спинилося б у своєму розвитку або загинуло. Сам Леві-Брюль наприкінці життя відмовився від своєї концепції. Насправді, духовній культурі ранньо-добової общини було властиве тісне переплетення раціональних і хибних уявлень. Так, лікуючи рану, первісна людина, звичайно, вдавалася й до корисних трав, і до магії; протинаючи списом зображення тварини, вона одночасно практикувалася в прийомах полювання або показувала їх молоді й магічно забезпечувала успіх наступної справи. Це переплетення нерідко є основою для різних побудов, що ви­водять з релігії інші явища духовної культури та ідеології, особливо мистецтво та мораль. Проте різні форми суспільної свідомості, хоч вони завжди активно взаємодіяли, не могли виникати одна з одної, бо єдиною основою їх були умови суспільного буття.

Чим же тоді пояснюється тісне переплетення різних форм духовної культури або ж, кажучи ширше, суспільної свідомості первісного людства? С.О. Токарев, очевидно, правильно вбачає тут певну нерозчленованість, закономірно зумовлену нерозчленованістю суспільного буття: ще не було суспільного поділу праці, розумова праця не відокремилася від фізичної, кровноспоріднені зв'язки в основному збігалися або перепліталися з виробничими тощо. Цю думку можна висловити ще простіше: суспільна свідомість, як і суспільне буття, була ще надто нерозвинена, щоб диференціюватися в різні, виразно розмежовані сфери, які виникли пізніше, в процесі ускладнення людської діяльності.

3.

<< | >>
Источник: Історія первісного суспільства: навчально-методичний посібник для студентів історичного факультету денної форми навчання / О.Л. Баженов. - Кам’янець-Подільський,2014. - 296 с.. 2014

Еще по теме Релігійні уявлення.:

  1. КОНСТИТУЦИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 1994 ГОДА,
  2. *В соответствии со статьей 1 Закона Республики Беларусь «О порядке вступления в силу Конституции Республики Беларусь» вступила в силу со дня ее опубликования.
  3. РАЗДЕЛ І ОСНОВЫ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ
  4. Статья 1. Республика Беларусь - унитарное демократическое социальное правовое государство.
  5. Статья 2. Человек, его права, свободы и гарантии их реализации являются высшей ценностью и целью общества и государства.
  6. Статья 3. Единственным источником государственной власти и носителем суверенитета в Республике Беларусь является народ.
  7. Статья 4. Демократия в Республике Беларусь осуществляется на основе многообразия политических институтов, идеологий и мнений.
  8. Статья 5. Политические партии, другие общественные объединения, действуя в рамках Конституции и законов Республики Беларусь, содействуют выявлению и выражению политической воли граждан, участвуют в выборах.
  9. Статья 6. Государственная власть в Республике Беларусь осуществляется на основе разделения ее на законодательную, исполнительную и судебную.
  10. Статья 7. В Республике Беларусь устанавливается принцип верховенства права.
  11. Статья 8. Республика Беларусь признает приоритет общепризнанных принципов международного права и обеспечивает соответствие им законодательства.
  12. Статья 9. Территория Республики Беларусь является естественным условием существования и пространственным пределом самоопределения народа, основой его благосостояния и суверенитета Республики Беларусь.
  13. Статья 10. Гражданину Республики Беларусь гарантируется защита и покровительство государства как на территории Беларуси, так и за ее пределами.
  14. Статья 11. Иностранные граждане и лица без гражданства на территории Беларуси пользуются правами и свободами и исполняют обязанности наравне с гражданами Республики Беларусь,
  15. Статья 12. Республика Беларусь может предоставлять право убежища лицам, преследуемым в других государствах
  16. Статья 13. Собственность может быть государственной и частной.