<<
>>

Праобщина та основні етапи її розвитку.

Общини відомі нам по етнографічних матеріалах і сформувалися, ймовірно, лише в епоху пізнього палеоліту. Подібно до інших соціальних інститутів, община пройшла тривалий шлях становлення і розвитку.

В той же час праобщина архантропів, будучи початковою формою громад пізніших типів, мала з ними чимало загального, наприклад, наявність постійного стійбища, функціонування общини в якості єдиного, пов'язаного спільними інтересами і цілями господарського організму, територіальність, тобто економічний зв'язок з певною територією (центром освоєння якої і було довготривале стійбище). Все це свідчить про те, що господарська діяльність архантропів набула відносно організованого характеру як в часі, так і в просторі

Праобщина. Проводити історичну реконструкцію розвитку первісного суспільства - одна із найскладніших історичних проблем, про яку можна судити тільки на підставі теоретичних, непрямих даних. Справа в тому, що провести паралелі та відтворити розвиток людського суспільства, який тривав у часі від 1,8 млн. до 40 тис. років тому вважається неможливим, оскільки на земній кулі просто відсутні первісні колективи людей, історичний розвиток яких відповідав би цьому найдавнішому періоду. В основі цих даних лежить уява та знання вчених про характер взаємодії мавп в тваринному стаді, а також стосунки у колективах сучасних доісторичних суспільств, які існують в Африці, Південній Америці, Австралії та Океанії. Тому, саме точність у виявленні відмінностей в поведінці тогочасних людей та сучасних мавп і складає, не до кінця розв’язану проблему аналогій. Звичайно, зіставлення усіх наявних на сьогодні знань про життя первісного суспільства, в цілому, дозволяє зробити певні висновки, однак, багато чого залишається незрозумілим, оскільки базується на припущеннях та гіпотезах.

Початкову форму людського колективізму, яка тривала майже від 2 млн. - 40 тис.

років тому, у вітчизняній історіографії традиційно називають первісним людським стадом. Однак багато дослідників не згодні з таким формулюванням, оскільки вважають, що воно об'єднує несумісні поняття: стадний характер взаємовідносин приписується первісним людським колективам, а отже, відбувається вульгаризація та біологізація процесів суспільного розвитку. На нашу думку, воно об'єктивно передає суспільний устрій давніх людей, який характеризувався, насамперед, нестабільністю чисельності первісних колективів, слабким розвитком матеріальної культури, відсутність сім'ї як такої тощо. Проте, в науковій літературі, зараз, набуває поширення новий термін "праобщина", який по своєму змісту фактично дублює термін "первісне стадо", будучи при цьому коротшим і зручнішим для вживання. Тому, застосовуючи термін "праобщина" підкреслимо, що мова йде про саме стадіально першу форму общини, структура якої досить сильно відрізняється від общин більш пізнішого часу.

Стадіально, за рівнем розвитку матеріальної культури та основними її представниками епоху, праобщини можна умовно поділити на два періоди; 1) рання праобщина (раннє стадо), яке існувало від 1,8 млн. - 350 тис. років тому; 2) розвинута праобщина (350-40 тис. років тому).

Визначаючи верхню хронологічну межу праобщини 1,8 млн. років ми спираємося на появу знарядь праць, які відповідають часу ашельської археологічної культури (як вже зазначено вище аббевильську культуру, розглядають як ранній ашель) та появі нового типу найдавнішої людини - Людини працюючої (Homo ergaster) та Людини прямоходячої (Homo erectus). При цьому зазначимо, що верхню межу можна умовно перемістити до 2,7 млн. років тому, якщо зважити на більш примітивну олдувайську культуру та її родоначальників - Людей вмілих. Проте, зважаючи на відмінності в матеріальній культурі, ареалах розселення, антропологічних відмінностях між хабілісами з одного боку та ергастерами і еректусами з іншого, датування верхньої межі 1,8 млн. років виглядає більш обґрунтованим.

Що стосується датування нижньої межі етапу ранньої праобщини, то вона також є дискусійною. Справа в тому, що

нижню межу, як правило, визначають часом 200-150 тис. років, аргументовуючи її появою нового типу людини - палеоантропа (неандертальця) з його розвинутою мустьєрською культурою. Пропонуючи дату 350 тис. років (кінець середнього - початок пізнього ашелю) ми спираємося, насамперед на зародження нової техніки обробітку каменю (леваллуазька техніка), що продовжила свій розвиток в добу мустьєр та появу "пресапієнсів" - гейдельберзької людини, яку іноді вважать прямим предком сучасної людини минаючи неандертальську стадію розвитку.

Що стосується хронології нижньої межі розвинутої праобщини, то воно пов’язано з появою людини сучасного фізичного типу, з його розвинутим родоплемінним устроєм, хоча неандертальці, за сучасними уявленнями, доживають до 27 тис. років.

Отже, що являла собою праобщина? Це була, порівняно невелика група людей, яка, мабуть, нараховувала, в середньому 30 осіб. Вважається, що добування їжі, в умовах раннього палеоліту, внаслідок слабкої технічної оснащеності людства, було складною справою, тому прогодувати себе невеликі, менші за 30 осіб колективи навряд чи могли б. Припускається, що для успішного полювання найдавніші люди могли створювати більші за чисельністю об’єднання, котрі б нараховували вже 60­80 осіб. Однак такі групи більш характерні для доби розвинутої праобщини та родового суспільства.

Ще однією особливістю епохи праобщини є виникнення постійних стоянок (базові, тимчасові, стоянки-майстерні тощо) де найдавніші люди могли проводити свою господарську діяльність. Зазначимо, що про відносну осілість говорять і чисельні печерні стійбища ранньопалеолітичного часу, що були відкриті в різних частинах Євразії на протязі останніх 60 років. Існування базових стоянок, ймовірно, може пояснювались тривалим періодом догляду за молодими членами колективу та їх залежністю від дорослих.

Людське немовля повністю залежить від матері і декілька перших років його життя дорослі повинні піклуватися про нього.

Це пояснюється тим, що немовля народжується перш, ніж повністю сформувався його мозок. Мозок новонародженого шимпанзе складає 65 % об'єму мозку дорослого шимпанзе, а об'єм мозку новонародженого немовляти складає лише 25 %

об'єму мозку дорослої людини. Згідно досліджень, розвиток мозку новонародженого в представників виду Homo erectus, котрі сформували перші постійні стійбища, не перевищував 30%. Наслідком цього була тривала залежність дитини від матері, а потім і від інших дорослих. Годуючій матері було важко брати участь в полюванні та збиральництві нарівні з чоловіками та іншими "бездітними" жінками. Чоловікам в рівній мірі потрібна була допомога жінок. Тому в праобщині архантропів, ймовірно зароджуються стосунки

взаємозалежності статей (чоловік-жінка) або відношення трибічної залежності (чоловіки - жінки - діти). Про підростаючих дітей піклувалися, ймовірно, усі дорослі в групі, а не тільки батьки. Таким чином, первісну людську стоянку слід розглядати як осередок соціалізації архантропів.

Слід зосередитись на відмінностях між добою ранньої та пізньої праобщин. По-перше, для кожного з періодів притаманна своя матеріальна культура та представник. Так, для ранньої - архантропи, для пізньої - палеоантропи з власною матеріальною культурою (ашельська для ранньої, мустьєрська для пізньої.. По-друге, відмінності стосуються домінуючої форми ведення господарства (мається на увазі збиральництво та полювання). Так, у ранній праобщині переважає виключно збиральництво, в той час як у пізній - полювання. По-третє, для кожного з етапів характерні особливі, внутрішньообщинні відносини між найдавнішими людьми. Говорячи в даному контексті про добу пізньої праобщини наведемо приклад з обстеження кісткових решток неандертальця, що був виявлений у печері Шанідар 1, який мешкав близько 45 тис. років тому. Череп характеризувався пошкодженням лівої очної впадини (швидше за все людина була сліпа на ліве око). Кістки правої стопи зберегли сліди перелому з чітко вираженим артритом її суглобів. Права рука, задовго до смерті була ампутована внаслідок травми чи умисно. Будучи повним калікою, дана людина дожила до 40 років (це був досить похилий вік для палеоантропів). Нам відомо чисельні штучні поховання неандертальців, які свідчать про більш високий рівень розвитку культури. Що стосується ранньої праобщини, то археологія таких аналогій поки що не виявила. Внаслідок цього общину неандертальців іноді називають первісною родовою общиною або первісною общиною.

Таким чином, доба праобщини характеризувалася не тільки еволюцією фізичної організації людини а й поступовим розвитком людського суспільства, яке з первісного людського стада змогло трансформуватись в протородову общину неандертальців, з розвинутою матеріальною культурою мустьєр. В добу праобщини також зароджуються перші релігійні уявлення та мистецтво, які значно прогресували з появою людини сучасного фізичного типу.

2.

<< | >>
Источник: Історія первісного суспільства: навчально-методичний посібник для студентів історичного факультету денної форми навчання / О.Л. Баженов. - Кам’янець-Подільський,2014. - 296 с.. 2014

Еще по теме Праобщина та основні етапи її розвитку.:

  1. КОНСТИТУЦИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 1994 ГОДА,
  2. *В соответствии со статьей 1 Закона Республики Беларусь «О порядке вступления в силу Конституции Республики Беларусь» вступила в силу со дня ее опубликования.
  3. РАЗДЕЛ І ОСНОВЫ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ
  4. Статья 1. Республика Беларусь - унитарное демократическое социальное правовое государство.
  5. Статья 2. Человек, его права, свободы и гарантии их реализации являются высшей ценностью и целью общества и государства.
  6. Статья 3. Единственным источником государственной власти и носителем суверенитета в Республике Беларусь является народ.
  7. Статья 4. Демократия в Республике Беларусь осуществляется на основе многообразия политических институтов, идеологий и мнений.
  8. Статья 5. Политические партии, другие общественные объединения, действуя в рамках Конституции и законов Республики Беларусь, содействуют выявлению и выражению политической воли граждан, участвуют в выборах.
  9. Статья 6. Государственная власть в Республике Беларусь осуществляется на основе разделения ее на законодательную, исполнительную и судебную.
  10. Статья 7. В Республике Беларусь устанавливается принцип верховенства права.
  11. Статья 8. Республика Беларусь признает приоритет общепризнанных принципов международного права и обеспечивает соответствие им законодательства.
  12. Статья 9. Территория Республики Беларусь является естественным условием существования и пространственным пределом самоопределения народа, основой его благосостояния и суверенитета Республики Беларусь.
  13. Статья 10. Гражданину Республики Беларусь гарантируется защита и покровительство государства как на территории Беларуси, так и за ее пределами.
  14. Статья 11. Иностранные граждане и лица без гражданства на территории Беларуси пользуются правами и свободами и исполняют обязанности наравне с гражданами Республики Беларусь,
  15. Статья 12. Республика Беларусь может предоставлять право убежища лицам, преследуемым в других государствах
  16. Статья 13. Собственность может быть государственной и частной.
  17. Статья 14. Государство регулирует отношения между социальными, национальными и другими общностями на основе принципов равенства перед законом, уважения их прав и интересов.
  18. Статья 15. Государство ответственно за сохранение историко-культурного и духовного наследия,
  19. Статья 16. Религии и вероисповеданияравны перед законом.