<<
>>

Писемні джерела.

Серед усіх історичних джерел з первісної історії - письмові джерела займають другорядне значення, оскільки історія первісного суспільства - це дописемна історія людства, Тому, на перше місце серед такого виду джерел виходять

літописи, хроніки та праці найдавніших мандрівників та істориків, в яких містяться описи племен та народів, які за своїм історичним розвитком ще перебували на стадії розквіту або розпаду родового ладу або знаходилися на стадії військової демократії.

Іншими словами, писемні джерела первісної історії - це повідомлення вже володіючих писемністю цивілізованих суспільств про їх ще безписемних первісних сусідах.

Другорядність письмових джерел можна пояснити ще також і самим їх характером. Спочатку вони утворені царськими надписами про переможні походи, завоювання і храмові надписи, що возвеличували те чи інше божество та правителя. Тексти наукового змісту, історичні трактатами, хроніки, географічні описи з’являються лише в Стародавній Греції і проходять через римську, візантійську і мусульманську історію. Для далекого сходу Азійського материка місце грецьких та римських джерел займають китайські хроніки. Цим практично і обмежуються коло писемних джерел, які можуть бути використані при реконструкції подій первісної історії.

Одним з головних переваг таких джерел - це чітка фіксованість вміщеної в них інформації. На відміну, наприклад, від усних джерел вони ніколи не змінюють своїх свідчень, допускаючи їх багаторазове читання. В цьому письмові джерела схожі на речові, проте переважають їх своєю інформативністю, особливо по відношенню до суспільного життя та ідеології.

В той же час писемні джерела первісної історії відрізняються від інших її джерел характером адекватності отриманої з них інформації. Письмові повідомлення, як правило, несуть на собі більш глибокий відбиток індивідуального або колективного авторства ніж річ, слово чи звичай. В них завжди найбільш повно відображені класові, кастові, станові, культурні етнічні, а в більш пізніший час - і наукові тенденції автора джерела.

Проте, який би характер повідомлення не носили б, вони є описом подій, що минули і могли відомості, які за своїм вмістом по різному сприймалися в різні часи і епохи. Класичний приклад неадекватності письмових повідомлень є використання Л.Г. Морганом місіонерської кореспонденції про гавайців, які стали однією з причин помилок у реконструкції початкових форм шлюбно-сімейних відносин. Навряд вказана кореспонденція була сфальсифікована місіонерами, ймовірно, що вони просто були не в змозі зрозуміти ворожі їм звичаї.

Іноетнічність, або пов’язаний з нею етноцентризм, найчастіше буває подвійним або потрійним: наприклад, європейський дослідник користується повідомленнями арабських авторів про племена Тропічної Африки, які, в свою чергу, могли також отримати невірну інформацію про вказані племена або взагалі нафантазувати по них.

Проте, який би характер не носили письмові джерела - адекватний чи неадекватний, відсутність іншої, більш-менш достовірної інформації робить їх важливими для реконструкції суспільних відносин епохи розпаду первісного суспільства. Так, наприклад, повідомлення Геродота про кіммерійців і скіфів є важливими з точки зору звичаїв, традицій, вірувань, системи управління та майнової і соціальної диференціації, топоніміки тощо. Завдяки їм, ми можемо зробити історико-географічну прив’язку тих чи інших подій, території проживання тощо. Окрім цього, ми можемо проводити аналогії побуту та суспільних відносин серед більшості племен, які перебували на даній стадії історичного розвитку при умові схожого способу ведення господарства.

<< | >>
Источник: Історія первісного суспільства: навчально-методичний посібник для студентів історичного факультету денної форми навчання / О.Л. Баженов. - Кам’янець-Подільський,2014. - 296 с.. 2014

Еще по теме Писемні джерела.:

  1. КОНСТИТУЦИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 1994 ГОДА,
  2. *В соответствии со статьей 1 Закона Республики Беларусь «О порядке вступления в силу Конституции Республики Беларусь» вступила в силу со дня ее опубликования.
  3. РАЗДЕЛ І ОСНОВЫ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ
  4. Статья 1. Республика Беларусь - унитарное демократическое социальное правовое государство.
  5. Статья 2. Человек, его права, свободы и гарантии их реализации являются высшей ценностью и целью общества и государства.
  6. Статья 3. Единственным источником государственной власти и носителем суверенитета в Республике Беларусь является народ.
  7. Статья 4. Демократия в Республике Беларусь осуществляется на основе многообразия политических институтов, идеологий и мнений.
  8. Статья 5. Политические партии, другие общественные объединения, действуя в рамках Конституции и законов Республики Беларусь, содействуют выявлению и выражению политической воли граждан, участвуют в выборах.
  9. Статья 6. Государственная власть в Республике Беларусь осуществляется на основе разделения ее на законодательную, исполнительную и судебную.
  10. Статья 7. В Республике Беларусь устанавливается принцип верховенства права.
  11. Статья 8. Республика Беларусь признает приоритет общепризнанных принципов международного права и обеспечивает соответствие им законодательства.
  12. Статья 9. Территория Республики Беларусь является естественным условием существования и пространственным пределом самоопределения народа, основой его благосостояния и суверенитета Республики Беларусь.
  13. Статья 10. Гражданину Республики Беларусь гарантируется защита и покровительство государства как на территории Беларуси, так и за ее пределами.
  14. Статья 11. Иностранные граждане и лица без гражданства на территории Беларуси пользуются правами и свободами и исполняют обязанности наравне с гражданами Республики Беларусь,