<<
>>

Первісна сусідська община.

Під сусідською общиною ми розуміємо соціально- економічну структуру, що складалася з окремих сімей, об'єднаних один з одним територіально-сусідськими зв'язками і сумісною власністю на головний засіб виробництва, що ведуть самостійне господарство (земля, пасовища, промислові угіддя).

Поєднання приватної власності окремих сімей з колективною і складає той спочатку властивий сусідській общині дуалізм.

Характерними рисами первісної сусідської общини є: наявність загальної території, суспільного майна і громадське землеволодіння при приватному землекористуванні, наявність громадських органів управління, різні форми кооперації і взаємодопомоги між общинниками, їх сумісна участь у війнах і справах, пов'язаних з міжгромадськими відносинами, а також наявність певної ідеологічної (релігійної) єдності общинників, переплетення територіальних зв'язків з кровноспорідненими, в суспільній сфері - співіснування общини з пізньородовими установами. Як і будь-якій сусідській общині, первісній властиві переплетення і боротьба колективної і приватної власності.

Для стадії формування сусідської общини характерна заміна зв'язків заснованих на спорідненості - сусідсько- територіальними, які спочатку з ними переплітаються або навіть оформлюються в кровноспоріднену оболонку. Як приклади, можна привести збереження за сусідською общиною тотемного назви стародавньої родової общини, розповсюдження термінів

кровної спорідненості на односельців, використання родових святилищ для обрядів громадського значення і т.д. Це переплетення родових та сусідських зв'язків надзвичайно різноманітне в конкретних суспільствах і примушує поставити питання про критерії, що дозволяють відрізняти родову общину на пізнішому етапі її розвитку від сусідської, та про характер перехідних форм між ними.

Головні ознаки, що характеризують будь-яку сусідську общину, відзначені ще у ХІХ ст.

Це наявність окремих сімейних колективів, що самостійно ведуть господарство і розпоряджаються виготовленим продуктом, та колективна власність на основний засіб виробництва. Сім'ї, представлені в общині, можуть бути спорідненими і неспорідненими.

На початкових етапах формування сусідської общини громадська власність на землю співіснує з родовою, іноді навіть займаючи підлегле положення. На деяких островах Ново- Гебрідського архіпелагу села, хоча і складаються з підрозділів декількох родів, але ще не утворюють общину і не мають земельної власності. На островах Тробріан, Шортландськіх, Флоріда, Сан-Крістобаль, Санта-Ганна, Вао, Фаті й інших сусідська община вже виникла і громадська власність на землю співіснує з родовою і індивідуальним землекористуванням заїмки, а на о-ві Амрім земля належить всій общині в цілому, але розподіляється між різними родовими групами.

В стадіальному відношенні така община є перехідною від родової до чисто сусідської. її можна вважати раннім етапом сусідської общини або перехідним типом. Головним критерієм, що дозволяє її виділяти, є не стільки співіснування громадської власності з приватною (це розуміється для будь-якої сусідської общини), скільки переплетення родових зв'язків з сусідськими. Перехід від такої общини до власне сусідської значною мірою залежить від долі пізнього роду, від часу, коли він остаточно припиняє своє існування.

Тому, здається цілком прийнятним запропонований А.І. Першицем термін "первісна сусідська община".

Така община є сусідською, тому що має головну її особливість - поєднання приватної власності з колективною. Про те, що вона властива епосі розкладу первісного суспільства, свідчить і археологічний матеріал. У Данії вже в бронзовому віці в межах кожного села ясно видні індивідуальні ділянки і

громадські пасовища. Щось подібне ще раніше спостерігається на неолітичному Кіпрі.

Проте така община є не просто сусідською, а саме первісною сусідською, оскільки колективна власність в ній представлена двома формами: громадською і родовою.

Подібне поєднання двох форм колективної власності може зберігатися дуже довго, і не тільки в первісних суспільствах, що розкладаються, але навіть в ранньокласових, як це видно на численних африканських прикладах.

Таким чином, пізні форми родової організації епохи розкладу первісного суспільства в основному одночасні первісній сусідській общині. Вони співіснують, розрізняючись не тільки своїми функціями, але і структурами: тоді як рід заснований на принципі кровної спорідненості, община покоїться на територіально-сусідських зв'язках.

Хоча рід і община (як форми соціальної організації) доповнюють один одного, створюючи для індивіда подвійну лінію захисту, між ними йде певна боротьба за сферу впливу. Кінцева перемога сусідської общини над родом визначається вже тим, що вона є не тільки соціальною організацією, якою практично став пізній рід, але організацією соціально-економічною, в якій соціальні зв'язки переплітаються і визначаються виробничими.

Сусідська община гине тоді, коли колективна власність стає гальмом подальшому розвитку приватної. За загальним правилом це відбувається вже в класових суспільствах, хоча відомі і виключення, звичайно, пов'язані з нестачею землі (наприклад, у Мікронезії і Полінезії). Основні засоби виробництва поступово переходять у приватну власність. Проте, навіть втративши свої виробничі функції, община може зберігатися, як соціальна організація, адміністративно-фіскальна або територіально- самоврядна одиниця.

Сусідська община може довго зберігатися і в класових суспільствах, заснованих на натуральному господарстві. Іноді вона умисно консервується пануючими класами. Проте така община, не зважаючи на схожість внутрішніх структур, відрізняється від первісної. В первісній сусідській общині експлуатація тільки зароджується, в класовій - переважає. Община або піддається експлуатації в цілому, або виділяє з свого середовища як експлуататорів, так і експлуатованих.

5.

<< | >>
Источник: Історія первісного суспільства: навчально-методичний посібник для студентів історичного факультету денної форми навчання / О.Л. Баженов. - Кам’янець-Подільський,2014. - 296 с.. 2014

Еще по теме Первісна сусідська община.:

  1. Історія первісного суспільства: навчально-методичний посібник для студентів історичного факультету денної форми навчання / О.Л. Баженов. - Кам’янець-Подільський,2014. - 296 с., 2014
  2. Исаева Валентина Борисовна. Социальный механизм религиозной конверсии: на примере петербургской буддийской мирской общины Карма Кагью. Диссертация, СПбГУ., 2014
  3. КОНСТИТУЦИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 1994 ГОДА,
  4. *В соответствии со статьей 1 Закона Республики Беларусь «О порядке вступления в силу Конституции Республики Беларусь» вступила в силу со дня ее опубликования.
  5. РАЗДЕЛ І ОСНОВЫ КОНСТИТУЦИОННОГО СТРОЯ
  6. Статья 1. Республика Беларусь - унитарное демократическое социальное правовое государство.
  7. Статья 2. Человек, его права, свободы и гарантии их реализации являются высшей ценностью и целью общества и государства.
  8. Статья 3. Единственным источником государственной власти и носителем суверенитета в Республике Беларусь является народ.
  9. Статья 4. Демократия в Республике Беларусь осуществляется на основе многообразия политических институтов, идеологий и мнений.
  10. Статья 5. Политические партии, другие общественные объединения, действуя в рамках Конституции и законов Республики Беларусь, содействуют выявлению и выражению политической воли граждан, участвуют в выборах.
  11. Статья 6. Государственная власть в Республике Беларусь осуществляется на основе разделения ее на законодательную, исполнительную и судебную.
  12. Статья 7. В Республике Беларусь устанавливается принцип верховенства права.
  13. Статья 8. Республика Беларусь признает приоритет общепризнанных принципов международного права и обеспечивает соответствие им законодательства.
  14. Статья 9. Территория Республики Беларусь является естественным условием существования и пространственным пределом самоопределения народа, основой его благосостояния и суверенитета Республики Беларусь.
  15. Статья 10. Гражданину Республики Беларусь гарантируется защита и покровительство государства как на территории Беларуси, так и за ее пределами.
  16. Статья 11. Иностранные граждане и лица без гражданства на территории Беларуси пользуются правами и свободами и исполняют обязанности наравне с гражданами Республики Беларусь,
  17. Статья 12. Республика Беларусь может предоставлять право убежища лицам, преследуемым в других государствах
  18. Статья 13. Собственность может быть государственной и частной.
  19. Статья 14. Государство регулирует отношения между социальными, национальными и другими общностями на основе принципов равенства перед законом, уважения их прав и интересов.